Де зародилося фаду: Моурірія та Алфама

Пісня старовинних вулиць

Lonely Planet пише, що фаду народилося у 1800-х у сумнівних ташкас у самому серці Морарії, серед моряків у відпустці, селян та інших трудових людей, які виливали свої турботи в імпровізованих піснях. Вікіпедія відносить його до 1820-х років. ЮНЕСКО додає, що його широко практикують спільноти в Лісабоні, і простежує його суміш впливів — від афро-бразилійської пісні до сільських традицій.

Від таверни до casa de fado

Кінець XIX століття підштовхнув жанр до чогось більш відшліфованого, а португальська гітара утвердилася як його основний інструмент. Lonely Planet зазначає, що зростання до мейнстримного статусу було стабільним аж до цензури після військового перевороту 1926 року, який переріс у диктатуру. Фаду втратило свій імпровізаційний характер і стало цілком професійною справою, яку виконували в нових ліцензованих закладах під назвою casas de fado. Саме через цю історію вечеря з фаду відчувається так, як сьогодні: професійний склад виконавців, визначений порядок пісень і зала, побудована навколо виступу, а не навпаки.

Три «F» і довга пауза

Автор Lonely Planet згадує, що Фатіма, футбол і фаду були єдиними дозволеними державою джерелами культури в десятиліття після перевороту 1926 року, і що фаду стало інструментом пропаганди для деяких слухачів. Однак воно ніколи не зникало. Після Революції гвоздик 1974 року цей жанр повільно повертав позиції, а в 1990-х нове покоління фадиштів відродило його, зберігаючи традицію, але розсуваючи межі.

Фаду в районах міста

ЮНЕСКО зазначає, що професіонали співають фаду на концертних сценах і в маленьких фаду-хаусах, тоді як аматори співають його в багатьох низових об'єднаннях у старіших районах Лісабона. Неформальне навчання передається від старших шанованих виконавців до молодих, часто в межах родини. Тож фаду — це не лише сценічне шоу: воно живе й у сусідських об'єднаннях, де аматори співають одне для одного.

The Museu do Fado

Музей фаду розташований в Алфамі, у колишній водонапірній станції, будівництво якої розпочалося 1868 року, за даними Вікіпедії. Його постійна експозиція представляє твори мистецтва, пов'язані з фаду, зокрема картину «O Fado» Жозе Мальоа, а також предмети з історії фаду, серед яких ноти та відеозаписи. З 2016 року на сайті музею доступний звуковий архів із тисяч записів, що сягають початку 1900-х років. Години роботи та квитки — на сайті музею. Візит добре поєднувати з концертом в інший день, коли у вас є час уважно послухати записи.

Як почути фаду сьогодні

Автор Lonely Planet перелічує будинки фаду в Алфамі, концертні серії на незвичних майданчиках, концерт у саду при будинку-музеї Амалії Родрігеш та вуличний фестиваль в Алфамі. Ще один варіант — коротке шоу із сидячими місцями в Шіаду. Обирайте за тим, що для вас важливіше: довга вечеря, невелика зала, концерт чи година. Хоч би що ви обрали, етикет однаковий: зберігайте тишу, поки лунає пісня, і аплодуйте наприкінці. Lonely Planet застерігає, що деякі колись поважні заклади перетворилися на переоцінені туристичні пастки, тож читайте свіжі відгуки, перш ніж бронювати будь-яке місце, де продають фаду з вечерею.

Читати далі: Шоу «Fado in Chiado»: що бронювати